| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! |
| 1. |
Та. Га. |
| 2. |
Ми зіслали тобі Коран не для того, щоб завдати тобі страждань, |
| 3. |
а тільки як згадку для тих, хто боїться. |
| 4. |
Зіслав його Той, Хто створив землю й високі небеса. |
| 5. |
Милостивий утвердився на троні, |
| 6. |
Йому належить те, що на небесах і на землі, й те, що між ними, а також те, що під землею. |
| 7. |
Чи промовлятимеш уголос, [чи ні] — воістину, Він знає таємне й найбільш приховане! |
| 8. |
Аллаг! Немає бога, крім Нього, Йому належать найпрекрасніші імена! |
| 9. |
Чи дійшла до тебе розповідь про Мусу? |
| 10. |
Коли Він побачив вогонь і сказав своїм людям: «Зачекайте, я помітив вогонь! Можливо, я принесу вам від нього головню чи знайду за вогнем правильний шлях!» |
| 11. |
І коли він підійшов туди, то покликали його: «О Мусо! |
| 12. |
Воістину, Я — Господь твій! Зніми взуття своє, воістину, ти опинився у священній долині Тува! |
| 13. |
І Я обрав тебе. Слухай те, що відкривається тобі! |
| 14. |
Воістину, Я — Бог і немає бога, крім Мене! Тож поклоняйся Мені й звершуй молитву, щоб пам’ятати про Мене! |
| 15. |
Воістину, Час настане! Але Я приховаю строк приходу його, щоб відплатити кожній душі за те, в чому вона поспішала! |
| 16. |
Нехай не відвертає тебе від Часу той, хто не увірував у нього та йшов за своїми пристрастями. Інакше ти загинеш! |
| 17. |
А що це в твоїй правій руці, Мусо?» |
| 18. |
Той відповів: «Це — моя палиця. Я спираюся на неї, збиваю листя для своїх овець і для іншого вона годиться». |
| 19. |
Аллаг сказав: «Кинь її, Мусо!» |
| 20. |
Він кинув її і палиця обернулася на змію та швидко поповзла! |
| 21. |
Аллаг сказав: «Візьми її та не бійся! Вона стане тим, чим була. |
| 22. |
Поклади свою руку за пазуху й знайдеш її чистою, без жодних плям. Ось тобі ще одне знамення, |
| 23. |
щоб Ми показали тобі Наші великі знамення! |
| 24. |
Іди до Фірауна, бо, воістину, він несправедливий!» |
| 25. |
Муса сказав: «Господи! Розкрий серце моє |
| 26. |
і полегши справу мою! |
| 27. |
І розв’яжи вузол на вустах моїх, |
| 28. |
щоб розуміли вони слова мої. |
| 29. |
І дай мені помічника з родини моєї, |
| 30. |
Гаруна, брата мого, |
| 31. |
і додай мені сил через нього, |
| 32. |
та зроби спільником у справі моїй – |
| 33. |
щоб ми славили тебе часто, |
| 34. |
й згадували тебе часто! |
| 35. |
Ти ж бачиш нас!» |
| 36. |
Аллаг сказав: «Уже дано тобі те, що ти просиш, Мусо! |
| 37. |
Справді, Ми й перед тим були ласкаві до тебе, |
| 38. |
коли Ми відкрили твоїй матері те, що відкрили: |
| 39. |
«Поклади його в скриню та пусти річкою. Річка винесе його на берег, де його підбере Мій ворог і його ворог». Я простер на тебе Свою любов, щоб ти ріс на Моїх очах! |
| 40. |
Приходить сестра твоя й говорить: «Може, вказати вам на того, хто про нього піклуватиметься?» Так Ми повернули тебе твоїй матері, щоб були радісні очі її, і щоб вона не журилася. Потім ти вбив одну людину, та Ми врятували тебе від смутку й випробовували тебе. Ти пробув довгі роки серед жителів Мад’яну, а тепер прийшов вказаний час, о Мусо! |
| 41. |
І Я вибрав тебе для Себе! |
| 42. |
Рушайте ж, ти і брат твій, із Моїми знаменнями та не забувайте згадувати Мене! |
| 43. |
Ідіть до Фірауна, бо, воістину, він несправедливий! |
| 44. |
Говоріть із ним лагідно — можливо, він схаменеться або налякається!» |
| 45. |
Вони відповіли: «Господи наш! Воістину, Ми боїмося, що він одразу скарає нас чи вчинить несправедливо із нами!» |
| 46. |
Аллаг відповів: «Не бійтеся! Я з вами, чую та бачу! |
| 47. |
Ідіть до нього та скажіть: «Ми — посланці Господа твого! Відпусти разом із нами інших синів Ісраїля й не знущайся з них. Ми прийшли до тебе зі знаменням від Господа нашого! Мир тому, хто йде прямим шляхом! |
| 48. |
Воістину, відкрито нам, що скарають того, хто заперечував і відвертався!» |
| 49. |
Фіраун спитав: «Хто ваш Господь, Мусо?» |
| 50. |
Той відповів: «Господь наш — Той, Хто дав кожній речі природу її, а потім повів прямим шляхом!» |
| 51. |
Фіраун сказав «А що з давніми народами?» |
| 52. |
Муса відповів: «Знання про це — тільки в мого Господа, в Писанні. Не помиляється Господь мій, нічого не забуває!» |
| 53. |
Він — Той, Хто створив для вас землю ложем і зробив на ній шляхи для вас. Він пролив із неба воду! І Ми виростили завдяки їй пари різних рослин. |
| 54. |
Споживайте самі й випасайте на них свою худобу! Воістину, в цьому знамення для тих, хто має розум! |
| 55. |
Ми створили вас із землі й у землю вас повернемо. А потім іще раз виведемо вас звідти! |
| 56. |
Ми показали йому всі Наші знамення, але він відкинув їх, не визнав |
| 57. |
і сказав: «Невже ти прийшов, щоб вигнати нас із землі нашої своїми чарами, Мусо? |
| 58. |
Справді, ми покажемо тобі таке саме чаклунство. Тож признач належне місце й час — щоб не порушили його ні ми, ні ти!» |
| 59. |
Сказав Муса: «Визначеним часом для вас нехай буде День прикрас. А люди нехай зберуться зранку». |
| 60. |
Фіраун пішов, зібрав усіх своїх чаклунів і повернувся. |
| 61. |
Муса сказав їм: «Горе вам! Не зводьте на Аллага наклеп, а то Він вразить карою вас! Нещасний той, хто зводить наклеп!» |
| 62. |
Ті почали сперечатися між собою, що робити, але говорили вони потайки, |
| 63. |
й сказали: «Ці двоє — чаклуни. За допомогою своїх чарів вони прагнуть вигнати вас із вашої землі та звести вас із вашого найкращого шляху! |
| 64. |
Тож приготуйте всі свої хитрощі й вийдіть єдиною лавою! Сьогодні успіху досягне той, хто переможе!» |
| 65. |
Вони запитали: «О Мусо! Чи будеш кидати [палицю] першим чи, може, будемо перші ми?» |
| 66. |
Той відповів: «Ні, нехай уже ви будете перші!» І через чари їхні здалося йому, що мотузки й палиці їхні почали рухатися. |
| 67. |
І відчув Муса страх у душі своїй. |
| 68. |
Ми сказали: «Не бійся! Воістину, ти подолаєш їх! |
| 69. |
Кинь те, що в твоїй правій руці, і воно негайно проковтне те, що зробили вони, бо то тільки хитрощі чаклуна! Не переможе чаклун, де б він не був!» [1] |
| 70. |
І тоді впали чаклуни в земному поклоні й сказали: «Ми увірували в Господа Муси й Гаруна!» |
| 71. |
[Фіраун] сказав: «Невже ви повірили йому без мого дозволу?! Воістину, він — ваш наставник, той, хто навчив вас чар! Я накажу відрубати вам руки й ноги навхрест і розіпнути вас на пальмових стовбурах! Тоді ви дізнаєтесь, чия кара сильніша й довговічніша!» |
| 72. |
Вони відповіли: «Ми не віддамо тобі переваги перед тим, що прийшло до нас із ясних доказів, і перед Творцем нашим. Кажи свій вирок! Але ж він чинний тільки в цьому житті! |
| 73. |
Воістину, Ми увірували в Господа нашого, щоб простив Він гріхи наші й чаклунство, до якого ти силував нас. А Аллаг — Кращий та Вічний!» |
| 74. |
Хто постане перед Господом своїм грішником, той опиниться в геєні, де він не помре й не буде жити. |
| 75. |
А ті, які постануть перед Ним віруючими, які робили добрі вчинки, ті опиняться на найвищих ступенях – |
| 76. |
у садах Едену, де течуть ріки. І будуть вони там вічно! Це — винагорода для тих, хто очистився. |
| 77. |
Справді, Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами й проклади для них суху дорогу в морі! Не бійся, що тебе наздоженуть, і не лякайся!» |
| 78. |
Фіраун вирушив їм навздогін разом зі своїм військом, але море накрило його. |
| 79. |
Так Фіраун ввів свій народ в оману й не повів правильним шляхом. |
| 80. |
О сини Ісраїля! Ми врятували вас від ворога! Та Ми ще раніше обіцяли вам це на правому схилі гори. Також Ми дарували вам манну й перепелів. |
| 81. |
Їжте блага, якими Ми наділили вас, але не порушуйте дозволеного, інакше впаде на вас Мій гнів. Той, на кого впав гнів Мій, гине! |
| 82. |
Воістину, Я прощаю тим, які покаялися, увірували, робили добро та йшли далі прямим шляхом! |
| 83. |
Чому ти так швидко залишив свій народ, о Мусо? |
| 84. |
Той відповів: «Вони йдуть слідом за мною! Я ж поспішав до Тебе, Господи, щоб Ти був задоволений мною!» |
| 85. |
Аллаг сказав: «Ми випробовували народ твій після того, як ти пішов! Їх збив із прямого шляху самарянин!» |
| 86. |
Тож Муса повернувся до народу свого розгніваним і засмученим. Він вигукнув: «О народе мій! Хіба Господь ваш не дав вам прекрасної обіцянки? Чи надто тривалим видався вам цей строк, чи, може, ви хочете, щоб упав на вас гнів Господа вашого, і тому ви порушили те, що обіцяли мені?» |
| 87. |
Вони відповіли: «Ми не порушували обіцянки, даної тобі. Але ж ми несли важкий тягар — прикраси того народу. Ми жбурнули їх [у вогонь] – так само зробив і самарянин». |
| 88. |
Він виплавив їм подобу тільця, яка ще й ревла та сказав: «Оце — ваш Господь і Господь Муси, але він забув Його». [2] |
| 89. |
Невже вони не бачили, що він не говорить із ними й не може ні завдати їм шкоди, ні принести користі? |
| 90. |
Справді, Гарун уже говорив їм: «Народе мій! Вас лише спокушають цим! Воістину, ваш Господь — це Милостивий! Ідіть за мною та слухайтесь наказів моїх!» |
| 91. |
Вони відповіли: «Ми не перестанемо поклонятися йому, поки не повернеться до нас Муса». |
| 92. |
А той сказав: «О Гаруне! Що завадило тобі, коли ти побачив оману їхню, |
| 93. |
йти за мною? Чому ти не послухався мого наказу?» |
| 94. |
Той відповів: «О сину моєї матері! Не тримай мене за бороду й за голову! Я боявся, що ти скажеш: «Ти посіяв розбрат між синами Ісраїля та не послухався слова мого!» |
| 95. |
Муса сказав: «О самарянине! А ти чого хотів?» |
| 96. |
Той відповів: «Я бачив те, чого не бачили вони. Я взяв жменю піску зі слідів посланця й кинув її [у вогонь], бо саме так я захотів зробити!» |
| 97. |
Муса вигукнув: «Вийди геть! Воістину, в нинішньому житті ти будеш говорити: «Не торкайтеся мене!» І чекає тебе обіцяне й не омине тебе воно! Поглянь на свого бога, якому ти поклонявся: ми неодмінно спалимо його, а потім розвіємо попіл над морем! |
| 98. |
Ваш Бог — тільки Аллаг, окрім Якого немає бога, і Він осягає знанням кожну річ!» |
| 99. |
Так Ми розповідаємо тобі звістки про те, що вже минуло. І Ми дали тобі від Себе нагадування! |
| 100. |
І хто відвернеться від цього, той понесе в День Воскресіння важкий тягар. |
| 101. |
І буде він із ним вічно. Який же лихий цей тягар! |
| 102. |
Того Дня засурмлять у ріг, і буде зібрано грішників, і будуть вони синьоокі. |
| 103. |
Вони розмовлятимуть одне з одним пошепки: «Воістину, ви пробули там лише днів із десять!» |
| 104. |
Ми краще знаємо про те, що вони кажуть — навіть коли говорить найкращий із них: «Ви пробули там тільки день!» |
| 105. |
Тебе запитують про гори. Скажи: «Мій Господь розвіє їх на порох |
| 106. |
і перетворить на рівну пустелю. |
| 107. |
І ти не побачиш там ні урвища, ні пагорба!» |
| 108. |
Того Дня вони підуть за глашатаєм і не зможуть ухилитися від нього. Голоси будуть смиренні перед Милостивим, і ти не почуєш нічого, крім шепоту. |
| 109. |
Того Дня не допоможе нічиє заступництво — крім тих, кому дозволив це Милостивий і чиїм словом Він задоволений. |
| 110. |
Він знає їхнє минуле й майбутнє, а вони не здатні осягнути Його знанням. |
| 111. |
І будуть вони принижені перед Живим, Сущим. І розчарується той, хто ніс тягар своєї несправедливості! |
| 112. |
А хто робив добро й був віруючим, той нехай не боїться ні несправедливості, ні образи! |
| 113. |
Так Ми зіслали Коран арабською мовою та роз’яснили в ньому погрози. Можливо, вони боятимуться, або ж він буде їм нагадуванням! |
| 114. |
Всевишній Аллаг, Істинний Володар! Тож не поспішай із Кораном, поки не буде завершено одкровення тобі. Скажи: «Господи, додай мені знання!» |
| 115. |
Раніше Ми взяли завіт із Адамом, але він забув його. І Ми не знайшли в ньому рішучості! |
| 116. |
І коли Ми сказали ангелам: «Вклоніться низько Адаму!» — то вклонилися всі, крім Ібліса, який відмовився. |
| 117. |
Тоді Ми сказали: «О Адаме! Воістину, це — ворог тобі й дружині твоїй! Стережися, щоб не вигнав тебе з раю, а то будеш ти нещасним. |
| 118. |
Тут ти не голодуватимеш, не ходитимеш роздягнений, |
| 119. |
не страждатимеш від спраги й від спеки!» |
| 120. |
Але почав нашіптувати йому шайтан, говорячи: «О Адаме! Чи не показати тобі дерево вічності й неминущої влади?» |
| 121. |
Вони скуштували з нього та й побачили наготу свою. І почали прикриватися листям із дерев райських. Не послухався Адам Господа свого й заблукав. |
| 122. |
Але потім Господь обрав його, прийняв каяття й наставив на прямий шлях. |
| 123. |
Аллаг сказав: «Вийдіть із раю обоє! Нащадки ваші будуть ворогами одне одному! Та якщо Я дарую вам Свій прямий шлях, то той, хто буде йти цим прямим шляхом, не заблукає та не буде нещасним. |
| 124. |
А той, хто відвернеться від Мого нагадування, той матиме важке життя, а в День Воскресіння Ми піднімемо його сліпим!» |
| 125. |
Він скаже: «Господи! Чому ти воскресив Мене сліпим? Я ж був зрячим!» |
| 126. |
Аллаг скаже: «Так само, як Ми показували тобі Наші знамення, а ти забув їх, і ти будеш забутий сьогодні!» |
| 127. |
Отак Ми винагороджуємо тих, хто був порушником та не увірував у знамення Господа свого. А покарання в наступному житті — сильніше й довговічніше! |
| 128. |
Чи не привело їх на прямий шлях те, що Ми знищили стільки поколінь перед ними! Вони ходять по руїнах домівок їхніх — у цьому знамення для обдарованих розумом! |
| 129. |
Якби не попереднє слово Господа твого та не встановлений строк, [покарання] було б негайним! |
| 130. |
Май терпіння до того, що вони кажуть, і прославляй Господа свого перед сходом і заходом сонця; прославляй у нічні часи та вдень — можливо, ти будеш задоволений! |
| 131. |
Не заглядайся на те, чим Ми наділили деяких людей, щоб випробувати їх. Це — блиск земного життя, а винагорода Господа твого краща й довговічніша! |
| 132. |
Накажи своїй родині звершувати молитву й будь у ній терплячим. Ми не просимо в тебе наділу, а Ми самі наділяємо тебе. А порятунок — для богобоязливих ! |
| 133. |
Запитують [невіруючі]: «Чому він не прийде до нас із якимось знаменням від Господа його?» Та чи не з’явився їм ясний доказ –у давніх сувоях? |
| 134. |
Якби Ми знищили їх покаранням раніше за [Мухаммада], то вони б сказали: «Господи наш! Чому Ти не відіслав до нас посланця? Ми пішли б за його знаменнями ще перед тим, як стали приниженими й зганьбленими!» |
| 135. |
Скажи: «Всі чекають [Часу]! Чекайте й ви! Тоді ви дізнаєтеся, хто йде прямим шляхом!» |