| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! | |
| 1. | Дехто запитав про кару, яка спіткає |
| 2. | невіруючих. Ніхто не зможе відвернути її |
| 3. | всупереч Аллагу, Володарю сходів! |
| 4. | Ангели і Дух сходять ними протягом дня, який триває п’ятдесят тисяч років. |
| 5. | Виявляй же гідне терпіння! |
| 6. | Вони бачать її далекою, |
| 7. | а Ми бачимо її близькою! [1] |
| 8. | У той День небо стане схожим на олійний осад, |
| 9. | а гори — на вовну! |
| 10. | Близький друг не звернеться до близького друга, |
| 11. | хоча вони й бачитимуть одне одного. У той День грішник захоче відкупитись від кари своїми синами, |
| 12. | своєю дружиною та своїм братом, |
| 13. | та родом, який давав йому притулок, |
| 14. | та всіма жителями землі — лише для того, щоб потім врятуватись! |
| 15. | Ні! Це — полум’я, |
| 16. | яке здирає шкіру з голови. |
| 17. | Воно покличе тих, хто відвертався та йшов геть, |
| 18. | хто накопичував і ховав. |
| 19. | Воістину, людина створена нетерплячою! |
| 20. | Коли торкнеться її зло, то вона впадає в неспокій, |
| 21. | а коли торкнеться добро, то стає скупою, |
| 22. | окрім молільників, |
| 23. | які постійні в своїх молитвах, |
| 24. | які віддають зі свого майна відому частку |
| 25. | нужденному та знедоленому, |
| 26. | які вірують у Судний День |
| 27. | і які тремтять перед карою свого Господа, — |
| 28. | воістину, не знайти безпеки від кари їхнього Господа! — |
| 29. | які закривають свою наготу від усіх, |
| 30. | окрім дружин, і тих, ким оволоділи їхні правиці; їм не докорятимуть за це, |
| 31. | а хто прагне більшого, ті — порушники; |
| 32. | які зберігають довірене їм та угоди, |
| 33. | які тримаються своїх свідчень |
| 34. | і які уважні до своїх молитов. |
| 35. | Саме на них чекає пошана в райських садах! |
| 36. | А що буде із тими, які не увірували та біжать поперед тебе |
| 37. | натовпами — справа та зліва? |
| 38. | Невже кожен із цих людей прагне, щоб його ввели до саду насолоди? |
| 39. | Ні! Ми створили їх із того, про що ви знаєте. |
| 40. | Ні! Клянуся Господом сходу й заходу, що Ми спроможні |
| 41. | замінити їх на кращих і ніхто Нас не перевершить! |
| 42. | Залиш їх наодинці, нехай переймаються своїми розмовами та забавами доти, доки вони не зустрінуть той свій День, який їм обіцяно! |
| 43. | День, коли вони швидко вийдуть із могил, наче поспішаючи до своїх жертовників. |
| 44. | Їхні погляди будуть опущені, їх спіткає приниження! Таким буде День, який їм обіцяно! |
[1] Мова йде про кару.